Літературний вісник

8 січня ‒ 120 років від дня народження Володимира Миколайовича Владка
Український письменник-фантаст, журналіст, театральний критик Володимир Владко [справж. – Єремченко] народився 8 січня 1901 року в родині службовця у Петербурзі. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Майбутній письменник здобув глибокі та різнобічні знання, вільно володів англійською, німецькою, французькою мовами і латиною, знав про найновіші відкриття в галузі науки і техніки. Рано залишившись без батька, почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях. Його твори почали друкуватися з грудня 1917 року. Як письменник-фантаст, дебютував повістю «Ідуть роботарі», яка відзначена премією на Всеукраїнському конкурсі в 1929 році. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Нащадки скіфів». Наступні твори Володимира Владка мали антивоєнне спрямування – «Аероторпеди повертають назад» та «Сивий капітан», після якого письменник замовкнув аж на 15 років.
Під час Другої світової війни Володимир Владко працював політичним коментатором на українській радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові. Згодом – спеціальним кореспондентом Радінформбюро, власним кореспондентом газети «Правда», керуючим Головреперткомом України, завідувачем українського відділення «Літературної газети». До 1950 року Володимир Миколайович вів численні авторські науково-популярні радіопередачі для дітей, найпопулярніший із них - цикл «Бесіди професора Глобуса».
Лише у 1956 році письменник повертається до свого улюбленого жанру. Пише повісті «Позичений час», Фіолетова загибель», «Чарівні оповідання». Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії.
Помер письменник 21 квітня 1974 року