Літературний вісник

13 січня- 140років з дня народження Антіна Львовича Лотоцького , громадського діяча, українського письменника, видавця, учасника боротьби за незалежність України у ХХ ст.журналіста,
Ім’я талановитого письменника, журналіста, видавця, педагога і громадського діяча Антіна Лотоцького донедавна було мало відоме сучасному читачеві.
Антін Лотоцький народився в с. Вільховець, нині – Бережанського району, в сім’ї галицького педагога і письменника Лева Лотоцького. Після закінчення гімназії Антін Лотоцький вступає на філософський факультет Львівського університету, слухає курс лекцій Михайла Грушевського з історії України, займається літературною працею. Він співпрацює з редакцією щоденника “Діло”. Перші його твори побачили світ, коли він був студентом. Тоді вийшли з друку його перші книжки оповідань, легенд і переказів (“Цвіти з поля” 1907), “Ведмедівська попівна” (1909), його історична повість з часів Хмельниччини “Триліси” (1910). Переклав повість “Месть Умерия” Владислава Оркана. З початком Першої світової війни письменник влився в Легіон Українських Січових Стрільців, входив до складу «Пресової Кватири», основними завданнями якої була культурно-освітня праця та створення літопису боїв і буднів УСС. Під різними псевдонімами (Тото-Долото, Самособою не Руданський) він поміщав свої твори майже в усіх виданнях “Пресової кватири”. Був співредактором стрілецьких часописів.
Після закінчення воєнних дій Антін Лотоцький із великою енергією взявся до письменницької праці. Серед найвідоміших творів письменника — «Смертне зілля», «Руслан і Либідь», «Було колись на Україні», «Княжа слава», «Михайло-Семиліток».
Після війни Лотоцький повернувся у гімназію в Рогатині. Вчителюючи, видав кілька своїх книжечок: “Пан Коцький”, “Вільгельм Тель” (обидві – 1920), “Смертне зілля”, “Червона Шапочка”, “Чорнокнижник з Чорногори” (всі – 1921), український вертеп “Віфлеємська зоря”, сценічний образок “Гостина св. Миколая”, сценічну гру “Коник-стрибунець” (всі – 1922) та ін.
Глибокий знавець давньої української літератури А. Лотоцький назвав свою збірку на зразок збірника українського середньовіччя – “Золота ціп” (“Золотий ланцюг”). Під час праці Антона Лотоцького в Рогатині у 20–30 роках минулого століття зпід його пера вийшли такі твори: “Смертне зілля” (1921), “Наїзд обрів” (1923), “Три побратими” (1934), “Було колись на Україні” (1934), “Козак Байда” і “Роксоляна” (1936), “Отрок князя Романа” (1937), “Княжа слава” (1939) і ще багато інших, насамперед, дитячих творів.
Та справжня слава прийшла до нього після виходу у світ чотирьох томиків «Історії України для дітей», яка й зараз слугує підручником з історії для школярів діаспори. Того ж року побачили світ “Мандрівки Мишки-Гризокнижки по Львову”, оповідання “Три побратими” та ін. Згодом окремими книгами вийшли його історичні оповідання та повісті, георафічно-пізнавальні оповіді: “На світанку”, “Козак Гайда”. Легендарне оповідання про початки Києва (1935);”Княжа Галиця” (1936), “Отрок князя Романа”, “Роксоляна. Історичне оповідання з XVI ст.” (обидві – 1937); “Від Ля Плати по Анди. Землеписне оповідання”; “Колосся Божої Матері. Марійські легенди” (обидві – 1938). А ще побачили світ дуже популярні серед дітей вірші “Пригоди Ромка Помка” (1938), цикл оповідань з вітчизняної історії “Було колись на Україні” (кн. 1 – 5, 1934 – 38), поема “Золоті ворота” (1937), книга “Сім чудів світу” (1939)…
Напередодні Другої світової війни Лотоцький написав одну з найкращих своїх книжок – “Княжа слава”.
18 квітня 1946 р. правління Львівської організації Спілки письменників ухвалило рішення про прийом до Спілки А. Лотоцького. У тому ж році було перевидано казку “Котигорошок”…
Останні роки життя Антін Львович перебував у інтернаті для львівської інтелігенції. Він часто хворів, до того ж голодував. Стан здоров’я письменника погіршувався. Він ліг до лікарні і 28 травня 1949 року його не стало. Письменник похований на Личаківському цвинтарі.
Повернення його творчості до читачів в Україні розпочалося у 1991 році. Тоді було перевидано збірки його історичних оповідань “Княжа слава”, “Хрест над Дніпром”, повість “Кужіль і меч”, “Історія України для дітей”.